Користувальницькькі налаштування

Налаштування сайту


legendi_ta_mifi:zolota_komora

“Золота комора” менського сотника Гната Сахновського

Менський сотник Гнат Сахновський

Гнат Сахновський народився приблизно у 1657 році і був сином Менського городового отамана Василя Сахновського. У 24 роки він стає керівником Киселівської сотні, а вже в 36 його обирають менським городовим отаманом. У 1696 році його Гната Сахновського затверджено на посаді менського сотнику, яку він обійматиме найдовше з усіх відомих його попередників і наступників – аж 26 років.

Поріднившись через шлюби своїх дітей – синів Івана та Петра, та доньок Феодори й Ірини із представниками впливохи родин Гетьманщини – Михайлом Забілою, Федором Лисенком, Михайлом Мілевським, та Іваном Троцьким, Гнат Васильович закріпив за династією Сахновських права керувати менською сотнею та періодично входити до старшинського синкліту чернігівського полку.

У 1697-1698 роках Сахновський відомий як меценат – на його кошти побудовано дерев’яну Троїцьку церкву, яка простояла майже 100 років.

Слід відзначити також і військовий досвід Гната Сахновського

Менська сотня за його «правління» приймала участь у воєнних кампаніях за часів гетьманування Івана Мазепи та в подальші роки. Бойові дії велися в Прибалтиці. У 1708 році під час Північної війни Сахновський перейшов на бік Петра І, за що його пожалували «царской милостью двумя сельцами Феськовкой и Величковкой». Грамоту про це сотник отримав 17 січня 1709 року із рук російського графа Гаврила Головкіна у Сумах.

У 1709 році Гнат Сахновський отримав посаду полкового обозного і став другою людиною у Чернігівському полку – за рангом вище за полкового обозного був лише сам полковник. Тепер Гнат Васильович належав до полкової старшини і входив до полкової ради. Він керував полковою артилерією, відав постачанням полку і виконував обов’язки полковника під час довготривалої відсутності свого шефа.

У 1726 році Гнат Сахновський стає Чернігівським наказним полковником – і це був зеніт слави колишнього сотника з Менщини.

Через шість років, 22 червня 1732 року, уже будучу літньою людиною, він добровільно зрікається влади і, прийнявши постриг, стає ченцем Максаківського монастиря.

Там він і помре, близько 1733 чи 1736 року. Точна дата і причина смерті так і залишились невідомими. Спроба старшого сина Івана дізнатися щось про батька так і не увінчається успіхом.

Рід Сахновських ще досить довго тримав владу на Менщині

Він перетворився на впливову династію, яка мала великі земельні угіддя, маєтки, млини, сіножаті і пасовиська, вирощувала тютюн та торгувала всіляким крамом. З січня 1739 по березень 1760 син Гната Васильовича Іван обіймав посаду чернігівського полкового обозного, а його онук Яким зайняв цю посаду у 1769 році. Після ліквідації Гетьманщини, Сахновські отримали дворянський титул та перетворилися на поміщиків. Вони навіть мали власний герб, затверджений Герольдією Російської імперії.

Після громадянської війни 1918-1921 років, майже всі представники роду Сахновських полишили рідний край і залишивши по собі пам’ять та окремі речі, які сьогодні зберігаються в Сосницькому та Менському краєзначих музеях.

З метою пошуку нащадків роду Сахновських у 2004 році було створено сайт www.rodsakhnovskih.com. Його автор, Ігор Сахновський, називає себе дослідником роду та вважає себе його нащадком з вірогідністю 99%. На сайті можна знайти багато інформації про рід Сахновських.

Скарб сотника Сахновського

Коли в 1708 році шведська армія Карла XII перетнула кордон Гетьманщини, менський сотник Гнат Сахновський вирішив рятувати сотенні активи та особисті статки. Саме за його наказом козаки зробили дубову скриню, обсмолили, і поклали в неї коштовності. Потім нібито її опустили на дно річки Мени… чи може її було закопано і затоплено водами річки Остреч, у так званому «Куті» в урочищі Остреч.

Коли небезпека мине, скарб мав знову бути викопаним і використаним в інтересах представників численного роду Сахновських…

Проте… після смерті Сахновського сліди «золотої комори» загубилися. Як це часто буває, власник скарбу забрав з собою в могилу будь-які конкретні відомості.

З тих часів Меною ходило багато пліток, чудок і побрехеньок про скарб, який нібито колись сховав менський сотник… Історик Олександр Салтан розповідає, що спілкуючись з жителями Мени йому доводилося чути про якийсь «корабель XIX століття, вщент навантажений коштовностями, що затонув в районі Остречі». Дехто розповідав про «монгольське золото» XIII століття, «відбите та сховане давньоруськими дружинниками під час сутички з татарськими баскаками, які зібравши данину поверталися в Орду».

Розмаїття версій давнього козацького скарбу Менщини конкретизував письменник Іван Корбач. У романі «Сотники» він акцентує увагу саме на сотенній скарбниці, затопленій восени 1708 року. Автор наголошує, що диктуючи власний заповіт сімейному вчителю Івану Шапці, сотник не згадав про заховані ним скарби, тому нащадки їх не успадкували.

Загадковий козацький скарб нагадав про себе і в роки нацистської окупації Мени. Історик Олександр Салтан наводить розповідь своєї рідної бабусі – Параски Федорівни:

«Напередодні наступу Червоної армії німці здійснювали якісь роботи в урочищі Остреч. До неї прийшов поліцай і наказав їй зі своєю подругою прийти туди. Яку місію їм треба було виконати – вона так і не зрозуміла. Каже, що нібито змусили спостерігати «чи бува не йдуть наші». Через деякий час їх увагу привернув старий німець в окулярах. Він безпричинно почав підстрибувати і, підкидаючи пілотку, з радісним обличчям голосно вигукував: «da ist goldene lade, ich fand goldenes zimmer!» («тут золота скриня, я знайшов золоту кімнату» – німецька). «Ми подумали, що фриц збожеволів» – розповідала бабуся. Офіцери, підбігши до нього, спочатку теж так вважали. Однак, після короткого пояснення старого солдата, міміка їх обличчя різко змінилася. За наказом старшого офіцера їх з подругою одразу ж відправили додому». Живих свідків тих подій вже нема, тому так достеменно і не відомо, що знайшли німці у вересні 1943 року районі Остречі.

Мультфільм "Скарб Гната Сахновського"

Посилання

legendi_ta_mifi/zolota_komora.txt · В останнє змінено: 03.08.2018 р. 06:52 by Юрій